Диференційна діаґностика, інструментальна документація типів запаморочення, головокружіння, болів голови та повязаних із ними симптомів: нудоти, порушення координації, акрофобії, аґорафобії, ніктофобії (боязнь висоти, супермаркет синдром, непевність в темряві, сутінках) і підбір індивідуальних схем лікування.

Скарги на запаморочення зустрічають у більше, ніж 20% населення Земної кулі.

Воно виявилось третьою причиною звернень до лікаря в США. Згідно до Кокранівського звіту, була просканована на запаморочення національно репрезентативна вибірка з 4869 дорослих, що проживають у Німеччині. Із них 1003 осіб із запамороченням пройшли стандартні невроотолоґічні опитування з метою диференціації запаморочення від головокружіння у відповідності до точних діаґностичних критеріїв.

Запаморочення/головокружіння має розповсюдженість 22.9% за останні 12 місяців та охоплює 3.1% (перший випадок запаморочення/головокружіння).

Для головокружіння розповсюдженість становить 4.9% та охоплення 1.4%. Всього 1.8% випадкових дорослих звертались до лікаря за консультацією про запаморочення/головокружіння за останні 12 місяців, з них 0.9% про головокружіння.

Інші автори описують ситуацію як ще більш песимістичну: скаржилось 36% жінок та 29% чоловіків. Після 88-90 років ці числа збільшуються до 51-45% відповідно. У порівнянні з запамороченням, головокружіння частіше супроводжується медичними консультаціями (70% проти 54%; P<0,001), лікарняними (41% проти 15%; P<0,001), порушенням щоденної активності (40% проти 12%; P<0,001) та униканням виходу з дому (19% проти 10%; P=0,001).

Більше половини учасників з «вестибулярним головокружінням» повідомляли про «невестибулярні діаґнози», тобто має місце ігнорування проблеми присінка. Якість життя була нижчою у осіб зі скаргами на запаморочення, ніж у контрольної групи осіб, однакової за віком та статтю.

Що стосується України, повідомляють про розповсюдженість запаморочення до 39%, але цим даним, можливо бракує доказовості.

Велику проблему створює також наявність помилок в Українському перекладі МКХ-10 та невідповідність Українських діаґнозів Європейським, зокрема в більшості медичних закладів України запаморочення не виділяють окремою нозолоґією, а ховають за веґетавно-судинною дистонією та дисциркуляторною енцефалопатією, що прийнято лише в російськомовних країнах, а не в розвинутих державах світу.

Відповідно, терапевтичні підходи значно відрізняють від визнаних у світі. Додатково, слід відмітити, що вибухи в зоні бойових дій, призводять до контузій різного ступеню тяжкості, які вже уявляють собою ПР.

Звідси витікає низька обізнаність лікарів та хворих про ПР, їх симптоматику, вірну діаґностику, лікування та ризики.

Запаморочення є передвісником тяжких захворювань

Перебіг недуги однаковий у випадках легкої травми голови, іонізуючих чи маґнітних випромінювань, вібраційної хвороби чи отруєння. Найбільш оманливою рисою присінкових розладів є факт того, що початкова реакція переходить в уявне благополуччя.

Хворий та лікар упевнені, що хворобі кінець — напади запаморочення закінчились. Але багаторічний досвід супроводу хворих з ПР показав, що після періоду уявного благополуччя віддалені наслідки починаються з первинно периферичного розладу та за два-три роки залучують вищележачі рівні мозку, включаючи рухливу, веґетативну та лімбічну системи, що переходить в орґанічну патолоґію: невролоґічну, серцево-судинну, психіатричну.

Коли процес досягає кори мозку порушується баланс кіркових гальмівних процесів, розлагоджується взаємодія медіаторних систем, що призводить до обвалу імунітету, який закінчується хронічними інфекціями, автоімунними захворюваннями та пухлинами.

У випадках тяжкого пошкодження (тяжка травма голови, високі дози опромінення) ці процеси розвиваються швидко, у випадках помірного — маємо хронічний тривалий перебіг, але його патолоґічний процес завжди розвивається однаково.

Наш центр було створено за рекомендації міжнародного Невроотолоґічного та Еквілібріометричного Товариства спільно з фахівцями якого розроблена комплексна діагностично-лікувальна та регабілітаційна проґрама регулярного спостереження за станом здоров’я осіб із запамороченнями.

Ця програма враховує всі особливості запаморочень і дозволяє вчасно розпочати лікування таких хворих. Вона також дозволяє на ранніх стадіях виявити віддалені наслідки захворювання: невролоґічні, серцево-судинні, психолоґічні, ендокрині, системи шлунково-кишківникового тракту.

Своєчасне профільне лікування та спостереження дозволяє запобігти обвалу імунітету та його наслідкам — хронічним інфекціям, аутоімунним та онкохворобам.

Проґрама розроблена для всіх верств населення та особливо корисна для осіб, які пережили мінно-вибухові травми, грубий стрес, травми голови. Проґрама розрахована на компактне обстеження. Всього за одні відвідини Ви матимете комплексну спеціалізовану діаґностику.

Показання:

  • запаморочення,
  • головокружіння,
  • болі голови та міґрені,
  • вушні шуми,
  • стани після стресу,
  • інсульту,
  • травми голови,
  • мінно-вибухова травма,
  • моніторна та вібраційна хвороби,
  • проблеми пам’яти, сну,
  • дратівливість,
  • депресія,
  • кошмари,
  • страхи (висоти, закритих та відкритих просторів, супермаркетів),
  • заніміння,
  • неврози,
  • вушні шуми,
  • інтенсивні болі голови,
  • порушення координації,
  • веґетативно-судинна дистонія,
  • енцефалопатії.

Протипокази:

  • перенесені інфаркти міокарда,
  • інсульти, високий тиск,
  • інтенсивне головокружіння,
  • значні порушення координації.

Проґрама містить

  1. Консультаційний прийом лікаря вестибулолоґа;
  2. Заповнення міжнародного опитника «Типи Запаморочень» (потрібне для визначення Вашого індивідуального профіля запаморочень, оцінки профіля скарг та їх виражености, а також залучення міжнародних фахівців до оцінки стану наших хворих і отримання рекомендацій із різних континентів);
  3. Інструментальна відео-функціональна діаґностика;
  4. Метод краніо-корпо-ґрафії;
  5. Проба Уемури дає змогу оцінити координацію рухів стаціонарну;
  6. Проба Фукуди дає змогу оцінити координацію рухів локомоторну;
  7. Проба Такагаші та рухів очей дає змогу оцінити вестибуло-окулярні рефлекси;
  8. Проба діадохокінезу дає змогу не лише оцінити стан мозочка, але також його взаємодію з ґенератором нистаґма;
  9. Стрес-тест дає змогу оцінити стан кори мозку;
  10. Фонація (озвучування) дає змогу виявити надмірну чутливість до звуків;
  11. Маґнітне наватаження дає змогу виявити надмірну чутливість до маґнітних імпульсів.

До комплексної проґрами «Типи Запаморочень» включені консультації фахівців. Якщо консультації надаються експертом напряму, треба буде внести доплату згідно з актуальним прайсом на момент звернення.

Комплексне обстеження хворого в Міжнародному центрі запаморочення займає 1,5-2 години — це швидко та зручно!

Комплексна проґрама «Запаморочення» передбачає лише одне відвідання.

Після обстеження хворому надають рекомендації щодо додаткових аналізів, лікування, дієти, лікування.

Протягом 3-6 місяців хворий знаходиться під наглядом Центру, корекцію лікування проводят у телефонному чи інтернет-режимах.

За потреби можлива коротка особиста консультація.

Термін дії програми

Один місяць від моменту оплати програми.

Додаткову інформацію про проґраму «Запаморочення» Ви можете отримати за телефонами Центру: 044 5924207, 099 1991529 в Пн-Пт від 9:00 до 20:00.