Що таке запаморочення?

Запаморочення зустрічають у понад 20% населення Європи та Америки, причому якість життя у таких осіб виявляється зниженою.
Запаморочення не є хворобою, воно належить до симптомів та означає великий набір неприємних відчуттів, які супроводжують порушення присінкової (вестибулярної) системи. До них належить власне запаморочення, головокружіння, передобморочні стани, порушення рівноваги, псевдоголовокружіння, деякі автори використовують термін «легкість голови», хоча інші автори ставляться до нього досить критично.

Погано те, що на сьогодні не існує загальновизнаного означення запаморочення. Думки фахівців розходяться. Дехто вважає, що будь-яке незвичайне відчуття в голові можна сприймати як прояв запаморочення. Це означення мало впливає на чіткість діаґностики та вибір стратеґії лікування. Тому, перш за все потрібно чітко означити явище з метою максимально точного опису скарг. Запаморочення означає порушення сприйняття простору, руху та часу.

Наприклад, хворий розповідає, що для того, щоб заїхати до свого двору йому потрібно зробити лівий поворот. Раніше він легко вгадував влучний момент і проскакував перед зустрічним транспортом. Останнім часом він чекає поки всі проїдуть і, лише тоді, наважується виконати потрібний маневр. У хворого порушення сприйняття простору та руху.

Сприйняття часу легко пояснити на прикладі, коли ми зі швидкісної траси заїжджаємо до міста, де швидкість знижуємо зі 140 до 30 км/год. Ми відчуваємо, що час тягнеться дуже повільно. В патолоґії швидкий плин часу частіше зустрічають при збудженні, а повільний ― при депресії.

Деякі хворі пред’являють скарги на відчуття, що голова знаходиться у скляній сфері, на важкість концентрації, дурноту, пустоту в голові, важку голову, слабкість, втому, брак ініціативи (коли сили достатньо, а не вистачає первинного поштовху для початку роботи), забудькуватість та конфузії. Останні можуть тривати від кількох секунд до кількох хвилин.

Хвора раптом розгубилась ― де це вона. За мить вже зрозуміла, що стоїть навпроти метро. А чому вона тут опинилась? Оглядається та бачить господарську сумку в руці з овочами. Це ж ходила на базар, а тепер вертається додому.

Напади запаморочення часто супроводжують інші специфічні явища: веґетативні, соматосенсорні, слухові та зорові. Поміж веґетативних описують нудоту, блювоту, болі голови та міґрені, напади серцебиття та пітливість. Соматосенсорні явища проявляються у вигляді занімінь, зашпорів, повзання мурашок, слухові ― вушних шумів. Зорові ознаки бувають дуже різноманітними: чорні плями (скотоми), повна темрява (офтальмоплеґія), короткочане потемніння в очах (затьмарення), білі та рідше кольорові плями (фотопсії), лінійні т.з. «фортифікаційні спектри» (тейхопсії), мерехтіння зображень та блимаючі картинки часом війки, зміна розмірів баченого ― світ здається завеликим (макропсія) або замалим (мікропсія), часом він зазнає складних змін ― відвісних, поземних, діаґональних чи нелінійних (нелінійна паропсія).

Приклад нелінійної паропсії
Приклад нелінійної паропсії

При цьому хворі можуть скаржитись на втрату відчуття відстані, вони промахуються намагаючись взяти буденні речі: ложку, одяг, книгу.

Часом виникають непереносимості певних запахів чи смаків. Запаморочення нерідко повязане з погіршенням самопочуття на підвищеній висоті (акрофобія), на великих площах, базарах, у юрбі та супермаркеті (аґорафобія), складності при ході по нерівній поверхні та сходах (асцендо та десцендофобія), непевністю у сутінках та темряві (ніктофобія), поганою переносимістю транспорту (кінетоза, хвороба руху, хвороба пересування, морська хвороба), підвищеною чутливістю до електричних та маґнітних полів, метеочутливістю.

До початку лікування необхідно оцінити ступінь тяжкості хвороби:

  1. Легка ― щоденна діяльність, як побутова, так і професійна не порушена, хворий скаржиться на короткотривалі напади запаморочення (секунди ― одиниці хвилин), додаткові симптоми відсутні. Щоб упевнитись, що Ви не помилились, станьте на одну ногу, ледь припіднявши іншу (проба Уемури). Ставати треба на ту ногу, на якій Вам зручніше стояти. Заплющіть очі та порахуйте без поспіху в умі до 15. Якщо Вам вдалось рівно простояти ці 10-15 с, у Вас легка ступінь порушення. Можливі легкі розгойдування, але Ви не потребуєте балансування руками та не зійшли з місця.
  2. Напівлегка ― запаморочення триває хвилини-одиниці годин, порушує побутову та/чи професійну діяльність, можуть бути присутні супутні ознаки: нудоти, болі голови, періодичний вушний шум, заніміння або плями перед очима. При виконанні проби Уемури вдається встояти на однім місці тільки балансуючи руками (рука піднімається на рівень плеча).
  3. Середня ― запаморочення триває години-дні, щоденна побутова та професійна діяльність під час нападу порушена, порушена рівновага, можливі епізоди блювоти, тяжкі болі голови, заніміння, різноманітні явища в очах. В історії хвороби пацієнта відмічають травми голови (в тому числі вибухова травма в шахтах та ґранітних кар’єрах), отруєння (наприклад пестицидами), опромінення іонізуючими випромінюваннями або високочастотними електромаґнітними полями, грубі стреси (війна, втрата близьких), робота з вібруючими інструментами, особливо за наявності загальної вібрації (трактори, комбайни). Виконання проби Уемури ускладнене ― неможливо встояти на місці навіть балансуючи руками.
  4. Тяжка ― інтенсивне запаморочення призводить до того, що побутова та професійна діяльність значно обмежена, можливі випадки падіння та чисельні напади блювоти, а також різноманітні веґетативні та інші симптоми.
  5. Дуже тяжка ― побутова та професійна діяльність неможлива, хворий потребує допомоги, обслужити себе сам не може. Рухи головою викликають інтенсивне головокружіння з падіннями та блювотою. Свідомість може бути знижена.

Оскільки запаморочення може супроводжувати різноманітні захворювання в усіх випадках краще звернутись до лікаря. При цьому, слід памятати, що ступені 1-2 найчастіше ведуть амбулаторно лікарі сімейної медицини та загальнотерапевтичного профілю. Ступінь 3 повинні вести спеціалізовані по запамороченню Центри. Ступені 4-5 потребують стаціонарного лікування.

Які симптоми має запаморочення?

Згідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) до запаморочення належать наступні ознаки.

Запаморочення ― порушення сприйняття простору руху та часу.

Об’єктивне головокружіння ― це відчуття, що предмети рухаються довколо хворого. Нерідко воно зменшується при заплющуванні очей. Основна відмінність будь-якого головокружіння від запаморочення полягає в тому, що при головокружінні хворий може вказати напрямок руху (праворуч, ліворуч) та його характер (обертальний, вперед, назад, гойдання в боки, тощо).

Суб’єктивне головокружіння ― ілюзія неіснуючого руху, хворий відчуває, що він рухається сам. Найчастіше вказує на ураження присінкових рецепторів, що виникає при різноманітних інфекціях (ґрип, параґрипи). Такий тип головокружіння буває наяву або у сні. Якщо воно зустрічається наяву, це може бути ознакою психічних розладів (наприклад шизофренії). Польоти уві сні часом супроводжують сифіліс, туберкульоз, інші хронічні недуги. Плавання у воді (уві сні) нерідко буває ознакою початку ґрипозної інфекції.

Псевдоголовокружіння ― головокружіння, яке не подібне ні до об’єктивного, ні до суб’єктивного: надзвичайно інтенсивне, його важко описати, хворі скаржаться, що щось (часом мозок) рухається всередині голови. Має від’ємну кореляцію зі зростом, тобто частіше буває у людей маленького зросту. Додатня кореляція зі скаргами на нудоту під час інтенсивного болю голови, які типові для тяжкої форми застарілої міґрені.

Порушення рівноваги (порушення координації рухів) ― часом може зустрічатись окремо. Хворі скаржаться на розгойдування, хитання при стоянні та ході, заточування, заносить… Корелює зі скаргами на акрофобію та десцендофобію. Виділяють статичні порушення координації, які очевидні при стоянні, динамічні (локомоторні), які виникають при ході. Власне порушення координації рухів означає незручність виконання певних рухів, професійних чи побутових (друкування, чистка овочів).

Ортостатика ― відчуття дискомфорту, яке виникає при різкому вставанні. Воно корелює зі скаргами на нудоту.

Кінетоза ― розлад, що виникає внаслідок повторної дії кутових та лінійних прискорень та уповільнень у транспортних засобах та первинно характеризується нудотою та блювотою. Ще називають хворобою руху, пересування, морською, авіаційною, транспортною хворобою. Виявилось, що вона корелює зі збільшенням маси тіла та фотофобіями при нападах міґрені.

Поруч із симптомами запаморочення часто зустрічаються ознаки порушення просторової орієнтації, які дають лікареві змогу уточнити характер патолоґії та орієнтують фахівця щодо питань про лікування хворого.

Акрофобія (висотне головокружіння, не належить до правдивих головокружінь, скоріше за характером відповідає ознакам запаморочення) ― дискомфорт, що виникає на висоті. Має позитивну кореляцію з порушенням координації рухів.

Аґорафобія ― (αγωρα ― грецьк., базар) дискомфорт, що виникає на відкритих площах, людних місцях, в юрбі, супермаркет синдром. Позитивно корелює з асцендофобією та асоційованими болями голови.

Ніктофобія ― дискомфорт, непевність, які виникають у темряві та сутінках. ЕКҐ виявила виражену позитивну кореляцію з тривалістю комплекса QRS, що нерідко вказує на можливість прихованої кардіолоґічної патолоґії.

Клаустрофобія ― дискомфорт у малих, закритих просторах.

Асцендофобія ― дискомфорт при русі вгору, по східцях чи на горбок, хворі скаржаться на необхідність візуального контролю. Відмічається кореляція зі скаргами на аґорафобію та десцендофобію.

Десцендофобія ― дискомфорт при ході з гори чи вниз по східцях, хворі розповідають про необхідність зорового контролю. Серед інших ознак важливо відмітити кореляцію з віком, порушеннями рівноваги, асцендофобією та нападами задишки в спокої.

Оптокінеза ― дискомфорт, що викликають блимання, оптокінетичні стимули, рух потяга чи автівок перед очима, мерехтіння сонячних променів між деревами при русі повз них. Має позитивну кореляцію з систолічним та діастолічним тиском крові.

Нудоту визначають як поштовх до блювоти. Вона позитивно корелює зі скаргами на ортостатику, випадки блювоти, та напади задишки.

Блювота ― насильне виверження шлункового вмісту назовні. Має позитивну кореляцію зі скаргами на нудоту.

Болі голови, як замінник запаморочень, позитивно корелюють зі скаргами на аґорафобію.

Затьмарення, короткочасне потемніння в очах, може виникати при різких рухах голови, фізичних навантаженнях чи само по собі.

Вушні шуми можуть бути замінникком запаморочення, мають позитивну кореляцію зі скаргами на заніміння.

Заніміння уявляє собою неприємне відчуття тимчасової втрати свідомого контролю за частинами тіла. Позитивно корелює зі скаргами на вушні шуми.

Таким чином, запропоновані чітко визначені суб’єктивні скарги, які повязані з порушенням стану присінка та рекомендовані для опису запаморочень. У науковій літературі представлені докази участі присінка у формуванні всіх названих скарг та відмінну природу кожної із скарг, що документовано за допомогою визнаних у всьому світі стандартних процедур.

Чому виникає запаморочення?

Запаморочення виникає внаслідок порушення функції присінка. Присінок уявляє собою мініатюрний орґан розміром близько 3-5 мм, що знаходиться у внутрішньому вусі. Він складається з набору замкнутих порожнин, які утворюють півколові канальці та 2-3 мішечки. В названих структурах розташовані рецепторні структури.

Присінок (вестібулярний орган)
Присінок (вестібулярний орган)

Зрозуміти причини виникнення запаморочень легко, якщо розуміти структуру периферичних рецепторів.

Датчик ґравітації за своєю структурою подібний до пружинки, на кінчик якої поклали вагу, при нахилі голови змінюється напрямок осі пружинки по відношенню до земної осі. Це базовий механізм сприйняття вертикалі та горизонталі, які формують сприйняття простору. Ураження названого механізму призводить до порушень сприйняття простору: акро, аґора, десендофобії.

Датчик ґравітації
Датчик ґравітації

Але датчик ґравітації реаґує не лише на положення голови по відношенню до ґравітаційної вісі, але також на зміну положення небесних тіл. Ось чому на повний місяць у хворих з’являються запаморочення, безсоння, болі голови, може змінюватись емоційна сфера, харчова, питна, статева поведінка, виникає тревога та аґресивність. Подібні речі можливі при параді планет, пролітанні комет, тощо.

Датчик гравітації у розрізі
Датчик гравітації у розрізі

Той же принцип ― підпружиненої маси ― покладено в основу сприйняття всіх рухів: лінійних та кутових.

Звернімо увагу на те, що швидкість олімпійського чемпіона з бігу 36 км/год. Тому, навіть легка травма голови завжди зашкальне подразнення присінка, що викликавє його хворобу.

Низькочастотні вібрації всього тіла сприймають спеціальні структури ― ласінії або незначні макули. У природних умовах вони виникають при землетрусах та служать сиґналом тривоги для живих істот. Науково-технічний проґрес змінив структуру життя. Виникнення водного транспорта призвело до появи кінетозів, описаних ще Геродотом. Ґенераторами низькочастотних вібрацій буває метро, витяжки, компресори, трактори, самохідні механізми, а також розгойдування висотних будинків.

Ласінії
Ласінії

У водіїв самохідних машин та механізмів: трактори, комбайни, снігоходи, через 5-10 років активної роботи виникає специфічна вібраційна хвороба.

Тонку диференціацію частоти та напрямку звуку здійснює орґан слуху, а емоційне сприйняття звуків, зокрема інфразвукового діапазону ― присінок за рахунок таких же незначних макул. У природі інфразвук виникає при ураґані, штормі, цунамі. В інфразвуковому діапазоні спілкуються слони, тигри, леви. Він є сиґналом тривоги для більшості живих істот. Зокрема, присінок сприймає різкі звуки як сиґнал тривоги, а мелодійні звуки як приємну подію.

При морфолоґічних дослідженнях в макулах були знайдені ферромаґнітні частки. А потім дослідники довели, що маґнітні імпульси сприймає саме присінок.

Феромагнітні частки в присінку
Феромагнітні частки в присінку

У природі маґнітні бурі та зміни погоди супроводжуються ґенерацією маґнітних імпульсів. Наближення дощу означає необхідність сховатись, перечекати, не промокнути, а отже зберегти енерґію орґанізму до кращих часів.

Зміна погоди
Зміна погоди

Тому розлади сприйняття датчика маґнітних імпульсів призводять до метеочутливості, коли в окремих людей виникає слабкість сонливість, а в тяжких випадках навіть запаморочення, порушення координації, нудота та болі голови. Сучасний світ наповнений техноґенними ґенераторами маґнітних імпульсів, мобільними телефонами, електричним обладнанням автомобілів та електротранспортом.

Найчутливіші до змін метаболізму сульфгідрильні (SH) та дісульфідні (S-S) ґрупи знайдені на ціліях волоскових клітин, розташованих у присінку. Зміна їх співвідношення впливає на шорсткість цілій та характер електричних процесів.

Сульфгідрильні (SH) та дісульфідні (S-S) ґрупи
Сульфгідрильні (SH) та дісульфідні (S-S) ґрупи

Це пояснює чому ознаки кінетози та інтоксикації ідентичні. Вони спрямовані на активацію всіх можливих шляхів видалення отрути з орґанізма, а саме блювоти, діареї, пітливості, сечовипускання та поглибленого дихання.

Морська хвороба
Морська хвороба

Не важливо який характер отрути: ендоґенний (при діабеті чи тіреотоксикозі) чи екзоґенний (бактеріальні, вірусні токсини) ― він завжди викличе ініціацію вказаного механізму. Сучасний світ характеризується значною кількістю промислових речовин, які можуть викликати отруєння при необережному поводженні з ними. А окрім того, в останні роки наше хемічне оточення змінилось ― ми активно використовуємо миючі засоби, а харчові продукти наповнені консервантами. Всі вони впливають на наш присінок.

Серед інших причин запаморочення називають також стреси, хворобу Меньєра, купулолітіазіс, пухлини, порушення балансу електролітів, метаболізму, а також серцево-судинні та ґенетичні захворювання.

Чим небезпечне запаморочення?

Запаморочення є передвісником тяжких захворювань. Перебіг недуги однаковий у випадках легкої травми голови, іонізуючих чи маґнітних випромінювань, вібраційної хвороби чи отруєння.

Найбільш оманливою рисою присінкових розладів є факт того, що початкова реакція переходить в уявне благополуччя. Хворий та лікар упевнені, що хворобі кінець ― напади запаморочення закінчились. Але багаторічний досвід супроводу хворих із запамороченнями показав, що після періоду уявного благополуччя віддалені наслідки починаються з первинно периферичного розладу та за два-три роки залучують вищележачі рівни мозку, включаючи рухливу, веґетативну та лімбічну системи, що переходить в орґанічну патолоґію: невролоґічну, серцево-судинну, психіатричну.

Коли процес досягає кори мозку порушується баланс кіркових гальмівних процесів, розлагоджується взаємодія медіаторних систем, що призводить до обвалу імунітету, який закінчується хронічними інфекціями, автоімунними захворюваннями та пухлинами.

У випадках тяжкого пошкодження (тяжка травма голови, високі дози опромінення) ці процеси розвиваються швидко, у випадках помірного ― маємо хронічний тривалий перебіг, але його патолоґічний процес завжди розвивається однаково.

Що робити за наявности симптомів запаморочення?

Першу невідкладну медичну допомогу надають:

  1. Випадкові присутні;
  2. Будь-які лікарі, присутні при події;
  3. Сімейні лікарі;
  4. Лікарі швидкої допомоги.

Перше та найголовніше, хворому потрібен спокій, бо кожен рух може погіршувати його стан. Оптимально дотримуватись постільного режиму, уникати різких рухів головою, приміщення повинно бути затемненим, а голосні звуки зведені до мінімума. Хворому треба викликати ґрупу підтримки, родичів, друзів, соціальну службу.

Хворому слід виконувати рекомендації професіоналів, а не випадкових осіб!

Звертаємо увагу на те, що причин нападу запаморочення чи головокружіння може бути багато.

Особливістю Української медицини є іґнорувіання присінкових, вестибулярних складових запаморочення та невиправдане приписання їм судинного характеру. Внаслідок, маємо значну кількість ускладнень.

Водночас «Міжнародний клінічний протокол з присінкових порушень (запаморочень)» рекомендує наступні заходи з орґанізації медичної допомоги в догоспітальному періоді, що включають першу невідкладну медичну допомогу потерпаючому з присінковим порушенням від моменту звернення хворого чи його представника до моменту госпіталізації.

Гострий інтенсивний напад головокружіння/запаморочення підлягає виклику швидкої медичної допомоги, незалежно від того, хто знаходиться поряд із хворим.

В Україні більшість таких хворих направляють до інсультних відділень. Завданням лікарів швидкої допомоги є попередній диференційний діаґноз інсульту від захворювань із подібними ознаками.

Нагадаємо ознаки та симптоми інсульту:

  1. Слабкість: несподівана слабкість, заніміння чи посмикування обличчя, руки чи ноги;
  2. Утруднення мови: нагла тимчасова втрата мови, різке погіршення дикції чи проблеми розуміння мови;
  3. Проблеми зору: гостра втрата зору, особливо на одне око чи двоїння в очах;
  4. Біль голови: несподіваний інтенсивний або незвичайний біль голови;
  5. Запаморочення: гостра втрата рівноваги, повязана з однією з названих ознак.

Запаморочення при інсульті не посилюється при рухах голови!

Лікарі повинні прийняти рішення до якого типу відділення необхідно госпіталізувати хворого.

Типові етіолоґії, що викликають гострі присінкові порушення перераховані далі.

Травма голови потребує огляду та пальпації для встановлення наявності та ступеня пошкодження вуха, голови та шиї. Критерії тяжкості: блювота, навіть короткочасна втрата свідомості, конфузія чи дезорієнтація. Якщо хворий відповідає названим критеріям, його слід направити до нейрохірурґічного стаціонару.

Судинна катастрофа (TIA, інсульт, ґастральна форма інфаркта міокарда). Для перших двох характерні запаморочення чи псевдоголовокружіння, зниження рівня свідомості, конфузія, порушення орієнтації в просторі та часі, можливі неконтрольовані дефекація та сечовиділення, слабкість частіше однієї руки та ноги, асиметричне обличчя, типові емоційні та мовні порушення. Хворого потрібно якнайшвидше транспортувати до спеціалізованого інсультного центру.

Транзиторну ішемічну атаку (TIA, тимчасовий напад недостатності кровообігу), що відрізняється від інсульта відсутністю залишкових явищ у формі паралічів та парезів, слід відрізняти від Вестибулярного невроніта. Для ТІА характерним є зменшення кровопостачання до якоїсь зони мозку, причинами бувають тромбози артерій, пошкодження чи спазм кровоносних судин мозку.

Клінічними проявами ТІА виявляються: запаморочення, зниження рівня свідомості, зниження чутливості орґанів чуття, втрата памяті, порушення орієнтації в ситуації та часі, утруднення ковтання, конфузія, хворий перестає пізнавати рідних, можливі неконтрольовані сечовипускання та дефекація, слабкість однієї руки та ноги, асиметрія обличчя, порушення координації, емоційні та мовні.

Для хворих вестибулярним невронітом нетипові ні зміни свідомості, ні парези, ні паралічі. Блювоти більш типові для невроніта, а рухи головою призводять до різкого погіршенню самопочуття та інтенсивності симптоматики. Присінкове порушення, що проявляється нападом запаморочення (чи псевдоголовокружіння), може бути пусковим механізмом, тріґґером, ішемічного нападу, тому при випадках гострої судинної патолоґії бажано запросити фахівця з запаморочення до колективу, що спеціалізується на ТІА/інсульті.

Розлади обміну речовин включають гіпер та гіпоґлікемію, гіпер та гіпотіроїдизм, порушення балансу електролітів, урикемію. Диференційна діаґностика базована на специфічному запаху та вигляді хворого. Для встановлення попереднього діаґнозу важливим є анамнез. Остаточний діаґноз встановлюють на основі даних біохімії крові.

Пухлини мозку можуть викликати навіть випадки падіння та втрати свідомості. Лікування у профільних онкоцентрах. Для попереднього діаґнозу може бути наявність проґресивно наростаючої симптоматики та різке схуднення за останній час.

Ідіопатична невропатія лицевого нерва (параліч Белла), як вважають, має автоімунну чи вірусну етіолоґію. Біль у ретроаурикулярній ділянці передує слабкості лицевих мязів, яка розвивається через декілька годин. Уражена сторона сплощена та нерухома. В тяжких випадках око може бути заплющеним. Проґноз досить позитивний для 90% хворих.

Кома різноманітної етіолоґії належить до дифузних порушень мозку. Її визначають як незбудливу відсутність відповіді на подразник; навіть прості рефлекси уникання можуть бути відстуні. Хворі потребують негайної госпіталізації до реанімаційного відділення.

Інфекції мозку та його оболонок. Для диференційної діаґностики вестибулярні розлади в гострому випадку необхідно не забувати про локальний невролоґічний дефіцит після сінкопе епілептичного нападу (параліч Тодда), загальну тимчасову (ґлобальну транзиторну) амнезую, а також вторинні невролоґічні та оториноларинґолоґічні розлади на ґрунті соматичної патолоґії: пневмонії, серцевої недостатності, печінкової чи ниркової недостатності.

Отруєння та радіаційну хворобу характеризують інтенсивне запаморочення (чи псевдоголовокружіння), нудота, ригання, блювання, діаррея, пітливість та судинний коллапс. Важливий анамнез, якщо хворий у свідомості.

Своєчасне визначення отрути збереже хворому життя ― воно вкаже на необхідний антидот. У випадку гострої радіаційної хвороби важливу роль відіграють епідеміолоґічні дані про ядерну катастрофу. Всі названі випадки починаються та розвиваються, як типова вестибулярна дисфункція, динаміка якої залежить від дози.

Вестибулярний неврит характеризується наглим початком, інтенсивним головокружінням із блювотою, падіннями в сторону ураженого нерва та нещодавною вірусною інфекцією в анамнезі, свідомість зазвичай збережена, тонус мязів не порушений.

Хворобу та синдром Меньєра діаґностують на підставі гострого початку та типової тріади: головокружіння (часто з блювотою та втратою рівноваги), вушного шуму та приглухуватістю.

Профілактика присінкових розладів:

  1. Стиль життя (паління, алкоголь, особливості харчування та фізична активність),
  2. Контроль хронічних захворювань (діабет, ліпідемія, гіпертензія, урекемія),
  3. Свідоме ставлення до факторів безпеки довкілля (як побутових, так і професійних) і корекція їх доз.

Перші два положення загальновідомі та скрізь широко дискутують. Тому, вважаємо за потрібне детально розібрати третє положення. Воно буде структуроване відповідно до концепції вестибулярної системи.

Розпочнемо з датчиків вестибулярної периферії.

Датчик прискорень ― у сучасному світі присутні наступні проблеми, що впливають на їх стан: травма голови, гіперґравітація в надзвукових реактивних літаках, невагомість у космічних апаратах та кінетози в пасажирів різноманітного транспорту.

Профілактика травми голови означає уникнення умов, що до неї призводять. У спортивній, транспортній медицині праці такі умови чітко реґламентовані настановами про безпеку праці (включаючи шоломи, ремені безпеки, і т.п.), та правилами професійного відбору. В побуті травма голови менш передбачувана. Тим не менше, навіть здорові особи мають бути свідомі небезпеки падіння в зимовий час, коли дороги покриті кригою.

Кінетози сьогодні стають справжньою траґедією. Швидкість біжучої людини наближається 30 км/год., чемпіони світу зі спринту встановили рекорд 36 км/год., тоді як сучасні автівки спроможні розвивати швидкість до 300 км/год, а літаки ― 700 км/год. На стан пасажира додатково впливають маневри транспортних засобів та їх вібрація. Завданням медичного персоналу є попередження хворих (особливо чутливих до кінетозів), що їм слід зменшити швидкісні навантаження до мінімуму.

Зміни ґравітації поділяють на природні та техноґенні. Перші викликані положенням місяця, парадом планет, кометами, тощо, другі створює швидкісна авіація, космічні кораблі та різні розважальні апарати, подібні до «веселих гірок», каруселів.

Поведінка військового персоналу за умов гіперґравітації чітко реґламентована, так само як і космічного. Цивільна публіка має бути свідома, що вестибулярна витривалість є вродженою, а її тренування не дає однозначно позитивних результатів.

Саккулярний слух та ультразвук у природних умовах належать до спілкування великих тварин: слонів, хижаків ― левів, тигрів. Такі звуки супроводжують також природні лиха, бурани, землетруси.

Техноґенні, промислові та побутові шуми, вибухові звуки та інфразвуки відтворюють вентиляційні труби, витяжки, двигуни, часом ліфтові блоки висотних будинків.

Зростає свідомість того, що підлітки втрачають слух внаслідок дії шуму, як результат «еколоґічного» перевантаження підсиленої музики, зокрема через вживання персональних пристроїв типу MP3 програвачів.

За повідомленнями вживання цих пристроїв серед молоді дуже високе ― більше 90% серед опитаних в Європі та США, причому часто користувачі слухають музику по декілька годин на добу з високим рівнем гучності. Пристрої все частіше комплектують вушними телефонами, які вкладають до зовнішнього слухового прохода, що надає змогу отримувати безпосередньо у вусі вищі рівні звуку, ніж при використанні навушників. Звук може перевищувати 120 дБА, що за інтенсивністю дорівнює реву реактивного двигуна.

Проведений у 2001 році аналіз національного опиту стану здров’я у США показав, що 12,5% дітей у віці 6-19 років мали аудіоґрами з ознаками втрати слуху, викликаного шумом.

Вибухові звуки з інфразвуковими компонентами типові більше для військової діяльності. Але серед цивільної публіки вони уражають осіб, що розважаються салютами та петардами.

Діабет, паління тютюну підсилюють дію шуму, тоді як алкоголь ― захищає.

Не в наших силах зупинити ураґан, але урядовці на місцях можуть завчасно провести евакуацію людей з його епіцентру. Для тих, хто залишився на місці катастрофи необхідна медична профілактика.

Промислові шуми (включаючи вибухові, наприклад у ґранітних карєрах) мають свої правила техніки безпеки і задача медичного персоналу наглядати за їх чітким дотриманням.

Нам важко вплинути на бойові дії та діяльність терористів, але ми повинні пояснювати сторонам наслідки війни та закликати їх до мирних переговорів.

У щоденному житті досить важко контролювати виникнення побутових шумів, які створює транспорт або деякі ідіоти підлітки, що люблять вмикати підсилювачі на 140 дБА в квартирах багатоповерхових будинків. Часом, виходом у таких випадках можуть бути звукоізолюючі стіни, двері та вікна. До завдань сімейних лікарів слід додати молодим людям небезпеку звукових перевантажень та МР3 програвачів. Для проживаючих у шумних районах корисно вживати вітаміни, антиоксіданти.

Вібрації (низькочастотні всього тіла, першочергово) в живій природі типові для землетрусів та наближення великої худоби, що означає небезпеку. Тому, подібно до інфразвуку, вібрація (в більшій мірі низькочастотна всього тіла, менше локальна високочастотна) може викликати панічні стани в хворих, а часом і в здорових осіб.

За сучасних обставин, ми неспроможні своєчасно передбачити землетрус, щоб завчасно еваюкувати людей із загроженого місця.

Окрім природних джерел вібрації сучасне людство створило велику кількість техноґенних: промислових ― трактори та інші механічні пересувні механізми; побутові ― будинки над неглибокими станціями метро чи поряд маґістралей із інтенсивним рухом транспорту, хмарочоси.

Вібрації ґенерують двигуни, що працюють у різноманітних конструкціях ― супермаркетах, ділових центрах, звукових динамічних підсилювачах у конференц-залах, тощо. Для промислових шумів та вібрацій розроблено законодавчі національні та міжнародні заходи безпеки. У побуті ― бажано уникати джерел вібрації, особливо це стосується чутливих осіб.

Маґнітні датчики в живих істот розташовані в лабіринтах, етмоїдальних кістках та сітковині ока. Маґнітні датчики лабіринта сприймають маґнітні імпульси, етмоїдальні ― орієнтацію маґнітних ліній маґнітного поля Землі, функція маґнітного датчика сітковини полягає в рекалібрації з зорових орієнтирів на маґнітні при заході сонця. Стан маґнітних датчиків людей змінюється навіть після короткочасного навантаження маґнітним полем.

Природні маґнітні імпульси характерні для періодів підвищеної сонячної активності (маґнітних бурь), електричних розрядів між хмарами під час грози чи коли неґативно заряджені хмари рухаються над живими істотами.

Сучасне суспільство створило техноґенний електромаґнітний туман (смоґ, smog), продукований радіо та телевізійними станціями, мобільними телефонами, Wi-Fi, Wi-Max та іншими ретрансляторами.

Аналіз, проведений експертами ВООЗ, виявив, що від природних та техноґенних електромаґнітних полів потерпає 5% всього населення. А серед наших хворих виявлено 40%, що скаржились на метео чи маґнітну чутливість.

Заходами профілактики виявились екранування критичних приміщень, які зменшують потужність полів, що ґенерують випромінювачі поблизу.

Використання «метео-протекторів», що пропонує фармаколоґічний ринок не має доказової бази.

Датчик метаболізму сучасної людини перевантажений змінений хімічним середовищем: миючими засобами та структурою харчових продуктів.

Профілактика полягає в збільшенні кількості природних продуктів у дієті, зменшенні використання промислових і побутових хімічних речовин у домі.

Варто починати з дієти багатої на сульфгідрильні ґрупи: курячого та качачого мяса, солодкого червоного перцю, часнику, цибулі, зелені.

Профілактика присінкових порушень ЦНС

Інтеґративна функція присінка забезпечує сприйняття простору, орієнтацію в просторі та взаємодію з простором. Вона основана на врахуванні при обробці інформації даних зору, слуху, пропріорецепції в присінкових ядрах.

У такий спосіб, неґативна надлишкова інформація цих входів перевантажує присінкові ядра та викликає розвиток патолоґічного процесу.

Профілактика залежить від особливостей професійної діяльності: гіподинамія ― потребує активних рухів, зорове навантаження при користуванні моніторами ― тренування зору: споглядання близьких та переведення позору на далекі предмети, розслаблення в умовах дикої природи. Користь приносить корекція стану присінка за допомогою фармаколоґічних підходів.

Сприйняття часу належить до функцій присінка. Сучасні люди багато подорожують, що повязано як із професійною діяльністю, так і з необхідністю відпочинку. Подорожі на далекі відстані повязані з перетинами часових поясів.

Для летунського персоналу розроблені правила, що реґламентує час праці та необхідний відпочинок. Для пасажирів не існує ніяких правил. Не існує ніяких порад щодо профілактичних заходів та критеріїв нагляду за здоров’ям, зокрема з погляду стану присінка, навіть для професійного персоналу.

Віддалені наслідки ― профілактичні заходи. Всі особи з первинними присінковими ураженнями мають бути попереджені про віддалені наслідки, їх ознаки, проґнозовану небезпеку та найближчі Центри третього рівня, де такі хворі мають бути взяті на облік.

Залежно від тяжкості ураження період уявного благополуччя може тривати від лічених днів до кількох років. Протягом цього часу люди видаються здоровими. В дійсності присутні ознаки, що видають розвиток хвороби. Вони досить різноманітні, однак головний напрямок досить жорстко визначений.

Найважливішим є факт, що первинне периферичне ураження поволі втягує в патолоґічний процес усе вищі рівні ЦНС. Патолоґія вестибуло-сенсорної проекції починається найраніше у вигляді коротких нападів запаморочення, головокружіння, порушень просторової орієнтації ― акрофобій, аґорафобій, тощо, а також поєднаними ознаками: нападами міґрені, нудотами, риганнями, епізодами блювоти, вушних шумів, затьмареннями та заніміннями.

Протягом одного-двох років ці напади стають довшими, їх інтенсивність наростає, наростає кількість супровідних симптомів. За пару років виявляються різні невролоґічні ознаки, особливо в моторній сфері. Порушується координація рухів, можливі випадки падіння.

Ще за пару років додаються веґетативні симптоми (серцебиття, лабільність тиску крові), порушення формули крові: включаючи рівні ґлюкози, ліпідний спектр, сечову кислоту та протеїни. В цьому періоді потрібен контроль тиску крові, одночасно з корекцією стану присінка.

За пять-десять років по ураженні присінка вестибулярна дисфункція досягає кіркового рівня, викликаючи порушення балансу ҐАМК-ґлицін. Останнє призводить до руйнування системи взаємодії всіх медіаторних систем, обвалу імунітету, розладу багатьох орґанів. Це закінчується хронічними хворобами обміну, хронічними інфекціями, автоімунними та онкохворобами.

Профілактика полягає в соціальній свідомості небезпеки віддалених наслідків, розумінні їх вестибулярного походження та знання найближчого Центру, реєстрації хворого в Центрі, де лікування проводять на професійному рівні.

Як лікують запаморочення?

Напрямки терапевтичної дії

  1. Розслаблення
  2. Фізіопроцедури
  3. Фізкультура (присінкова регабілітація)
  4. Зворотній біозв’язок
  5. Курортне лікування
  6. Фармакотерапія

Розслаблення

  • Думки про вічність
  • Музика
  • Мистецтво
  • Самооцінка
  • Аутотренінґ
  • Спостереження величі природи

Фізіопроцедури

  • Електро-стимуляція
  • Електросон
  • Д’Арсонваль
  • Діатермія
  • Електрофорез
  • УЗО

Фізкультура (присінкова регабілітація)

Присінкова регабілітація

Присінкова регабілітація

Спеціальне тренування

Спеціальне тренування

Зворотній біозв’язок

  • Проведення функціонального навантаження з одномоментною демонстрацією хворому на екрані показників норми та результатів, отриманих у нього.
  • Хворий зусиллям волі намагається привести свої показники до норми.
Зворотній біозв’язок

Курортне лікування

Курортне лікування

Фармакотерапія

Запаморочення/головокружіння меморандум

Рекомендації лікарям усіх спеціальностей, які не мають спеціальної підготовки з ведення хворих із запамороченням чи головокружінням.

Усіх хворих слід запитати, чи були напади запаморочення протягом останніх 1-3 місяців.

Якщо «так», необхідно встановити інтенсивність виражености симптому, запитавши наскільки запаморочення заважає виконанню щоденної діяльности.

Якщо значно заважає — хворого слід направити до спеціалізованого центру, якщо «ні» — лікар може сам вести хворого.

Важливе питання: «Чи хворий має в анамнезі втрати свідомости, травму голови, отруєння, професійні шкоди, пов’язані з присінком?»

Якщо «так» — хворого слід направити до спеціалізованого центру, якщо «ні», хворого може вести будь-який лікар.

Документують запаморочення за допомогою відеореєстрації виконання випробування Уемури, стояння на одній нозі з заплющеними очима 10-15 секунд.

Якщо хворий може виконати це не сходячи з місця, його може вести будь-який лікар.

Наступне питання — напрямок та швидкість кружіння голови.

Якщо хворий може чітко визначити напрямок руху та швидкість ми говоримо про головокружіння (Н 81), якщо ні — запаморочення (R 42).

Якщо лікар, який не має спеціальної підготовки по запамороченню, бере на себе відповідальність вести такого хворого, йому рекомендовано використовувати ліки з мінімальними сторонніми ефектами: відвар м’яти перечної у випадках головокружіння, нудоти та блювоти.

Корінь імбиру чи екстракт звіробою в багатьох випадках запаморочення та депресії.

Траву тархун (естраґон), яка виявилась корисною при малих та середніх ступенях радіаційного ураження, вібраційній хворобі, травмі голови, кінетозах.

Екстракт болиголова плямистого корисний у випадках артеріосклерози, когнітивних розладів, ускладнень спілкування та головокружіннях при рухах головою.

Anamirta cocculus (пікротоксин) використовують при кінетозах, акрофобії та загальній дурноті.

Амбра ефективна при неврозах, запамороченні та порушеннях концентрації уваги. Steinoil (Petroleum D) має позитивну дію при головокружінні, нудоті, блювоті, кінетозах та вушних шумах.

Якщо доктор вирішує використати більш потужні медикаменти — це його відповідальність. У випадках запаморочення рекомендують використовувати ліки ноотропної дії, головокружіння — седативної дії.

Якщо хворому протягом одного місяця не вдалось досягнути позитивного ефекту, його слід направити до спеціалізованого центру.

Лікування гіперрефлексії

Лікування гіперрефлексії
  • Препарати седативної дії
  • Бензодіазепіни
  • Невролептики
  • Антихолінерґічні
  • Класичні H1-блокатори гістамінових рецепторів
  • Антаґоністи кальцію

Лікування гіпорефлексії

Лікування гіпорефлексії
  • Ноотропні препарати
  • Препарати без седативного ефекту
  • Бетагістін
  • Екстракт кореня Імбіря
  • Препарат Cocculus
  • Вітаміни
  • Серотонінерґічні